сюжетик
СЮЖЕ́ТИК, у, ч., зневажл.
Те саме, що сюже́т.
Кволі, спрощені сюжетики (а навіть вони є не в усіх віршах) нічого, крім шкоди, не можуть принести поезїі для дітей (з газ.);
Кожної зустрічі Олесь Васильович, лукаво мружачись, запитував: – Ну як, є сюжетик? (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)