сюжетний
СЮЖЕ́ТНИЙ, а, е.
Прикм. до сюже́т.
В короткому ліричному вступі, .. яким відкриваються “Альпи”, Олесь Гончар стисло окреслює ідеї, що закладені в творі і визначають весь сюжетний розвиток роману (з наук. літ.);
Сценарій вимагає, щоб усе в ньому жило і розвивалось не тільки у внутрішньому сюжетному, але й у просторовому русі (О. Довженко);
// Який має сюжет (звичайно яскравий, виразний, захоплюючий).
Були в Ірчана новели й іншого типу – сюжетні (із журн.);
У столичних музеях ще у вестибюлях вас зустрінуть величезні сюжетні гобелени – творчість рук українських килимарниць (І. Волошин);
До жанру сюжетних танців можна віднести такі, які засобами народної хореографії відображають конкретні явища навколишньої дійсності (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)