сюжетний
СЮЖЕ́ТНИЙ, а, е.
Прикм. до сюже́т.
В короткому ліричному вступі, .. яким відкриваються “Альпи”, Олесь Гончар стисло окреслює ідеї, що закладені в творі і визначають весь сюжетний розвиток роману (з наук. літ.);
Сценарій вимагає, щоб усе в ньому жило і розвивалось не тільки у внутрішньому сюжетному, але й у просторовому русі (О. Довженко);
// Який має сюжет (звичайно яскравий, виразний, захоплюючий).
Були в Ірчана новели й іншого типу – сюжетні (із журн.);
У столичних музеях ще у вестибюлях вас зустрінуть величезні сюжетні гобелени – творчість рук українських килимарниць (І. Волошин);
До жанру сюжетних танців можна віднести такі, які засобами народної хореографії відображають конкретні явища навколишньої дійсності (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сюжетний — сюже́тний прикметник Орфографічний словник української мови
- сюжетний — [с'ужетнией] м. (на) -тному/-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
- сюжетний — -а, -е. Прикм. до сюжет. || Який має сюжет (звичайно яскравий, виразний, захоплюючий). Сюжетна лінія. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сюжетний — Сюже́тний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сюжетний — СЮЖЕ́ТНИЙ, а, е. Прикм. до сюже́т. В короткому ліричному вступі,.. яким відкриваються «Альпи», Олесь Гончар стисло окреслює ідеї, що закладені в творі і визначають весь сюжетний розвиток роману (Рад. Словник української мови в 11 томах