1. Словник української мови в 11 томах

сюжетний

СЮЖЕ́ТНИЙ, а, е. Прикм. до сюже́т.

В короткому ліричному вступі,.. яким відкриваються «Альпи», Олесь Гончар стисло окреслює ідеї, що закладені в творі і визначають весь сюжетний розвиток роману (Рад. літ-во, 11, 1949, 20);

Сценарій вимагає, щоб усе в ньому жило і розвивалось не тільки у внутрішньому сюжетному, але й у просторовому русі (Довж., III, 1960, 157);

// Який має сюжет (звичайно яскравий, виразний, захоплюючий).

Були в Ірчана новели й іншого типу — сюжетні (Рад. літ-во, 2, 1958, 23);

У столичних музеях ще у вестибюлях вас зустрінуть величезні сюжетні гобелени — творчість рук українських килимарниць (Вол., Дні.., 1958, 5);

До жанру сюжетних танців можна віднести такі, які засобами народної хореографії відображають конкретні явища навколишньої дійсності (Нар. тв. та етн., 2, 1957, 139).

∆ Сюже́тна лі́нія див. лі́нія.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сюжетний — сюже́тний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. сюжетний — [с'ужетнией] м. (на) -тному/-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  3. сюжетний — СЮЖЕ́ТНИЙ, а, е. Прикм. до сюже́т. В короткому ліричному вступі, .. яким відкриваються “Альпи”, Олесь Гончар стисло окреслює ідеї, що закладені в творі і визначають весь сюжетний розвиток роману (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. сюжетний — -а, -е. Прикм. до сюжет. || Який має сюжет (звичайно яскравий, виразний, захоплюючий). Сюжетна лінія. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. сюжетний — Сюже́тний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)