сягнисто
СЯГНИ́СТО, розм. Присл. до сягни́стий 2.
Кінчивши закручувати волосся, кинулась [Тоня] у воду, сягнисто побігла по ній далі від берега, на глибше (Гончар, Тронка, 1963, 231);
Яконюк сягнисто крокував на поле, до кагатів (Рад. Укр., 9.IX 1962, 2).
Словник української мови (СУМ-11)