сякий-такий
СЯКИ́Й-ТАКИ́Й, сяка́-така́, сяке́-таке́, займ. означ., розм. Те саме, що таки́й-сяки́й.
Сяка-така напасть, та спати не дасть (Укр.. присл.., 1963, 185);
Фрося не відступила від своїх намірів: набрала сухарів у торбу, захопила сяку-таку одежину та й пішла на рудник (Гур., Наша молодість, 1949, 13);
Про дядька Ананія говорили, що він зліпив сяку-таку клуню, застрахував і потім підпалив (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 41);
Тут раз на тиждень збирається сякий-такий ярмарок (Стельмах, II, 1962, 154);
Розказав би про те лихо, Та чи то ж повірять! — Бреше, скажуть, сякий-такий! (Звичайно, не в очі), А так тілько псує мову Та людей морочить (Шевч., І, 1963, 30);
— Чому ви не йдете на лан, сякі-такі? — крикнув осавула (Н.-Лев., II, 1956, 185);
Він так і скипів, матінко. Як схопиться: — Так ти, — каже, — сяка-така, ще загадувать будеш мені, страмить мене будеш?!.. (Тесл., З книги життя, 1949, 23).
Словник української мови (СУМ-11)