сіва

СІВА́, и́, ж., заст.

1. Частина поля, що засівається одним змахом руки.

Буде помалу йти, сіву меншу займать (Сл. Гр.).

2. Козуб або мішок з зерном, який навішують на плече, коли засівають поле ручним способом.

Весною на своїм полі вони сіяли ярицю. І неждано мати зупинилась, приклала руку до грубої, з мішковини, сіви саме там, де мало бути серце (Стельмах, І, 1962, 423).

Значення в інших словниках

1. сіва — СІВА́, и́, ж., заст. 1. Частина поля, що засівається одним змахом руки. Буде помалу йти, сіву меншу займать (Сл. Б. Грінченка). 2. Козуб або мішок з зерном, який навішують на плече, коли засівають поле ручним способом.  Словник української мови у 20 томах
2. сіва — -и, ж., заст. 1》 Частина поля, що засівається одним змахом руки. 2》 Козуб або мішок із зерном, що його навішують на плече, коли засівають поле ручним способом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сіва — Сіва, -ви ж. 1) Часть нивы, засѣянная однимъ взмахомъ руки. Буде помалу йти, сіву менчу займать. Ширше роскине сівою. 2) Мѣшокъ, употребляемый при сѣяніи.  Словник української мови Грінченка