сівалка
СІВА́ЛКА, и, ж. Сільськогосподарська машина для висіву насіння сільськогосподарських культур, кормових трав, деревних рослин, а також для внесення добрив у грунт.
Від хати подовшали тіні, Рілля розляглась, аж синіє… Добірного жита насіння Сівалка невтомная сіє (Рильський, Наша сила, 1952, 109);
— Було в нас чотири кінних сівалки, і поклали кожній засівати на день чотири гектари (Кучер, Трудна любов, 1960, 106);
У 90-х роках минулого століття на межиріччі [Орелі й Самари] з’явилися кінні розкидні, а в 900-х роках — рядкові сошникові сівалки (Нар. тв. та етн., 1, 1966, 38);
— Не бійся, Іване, не підведу,— і правує [Петрусь] трактора, як по шнуру веде три широкорядні сівалки (Цюпа, Три явори, 1958, 60);
Сухі мінеральні добрива зручно розкидати туковою сівалкою (Колг. Укр., 4, 1957, 35);
Для механізованого висіву жолудів застосовується гніздова сівалка (Механ. і електриф., 1953, 282).
Ходи́ти за сіва́лкою див. ходи́ти.
∆ Квадра́тно-гніздова́ сіва́лка див. квадра́тно-гніздови́й;
Рядко́ва́ сіва́лка див. рядко́ви́й.
Словник української мови (СУМ-11)