сівня

СІВНЯ́, і́, ж., діал. Те саме, що сіва́ 2.

Уже зібралось все село, Хто з боронами, хто з сівня́ми, Жінки й дівчата з рискаля́ми (Фр., X, 1954, 336);

*Образно. Ти йдеш з сівнею й тихо сієш В чорні скиби й незарослі рани Нове сім’я, новії надії, І вдихаєш дух життя рум’яний (Фр., XI, 1952, 17).

Значення в інших словниках

1. сівня — Сі́вня: сівня́: — рід коша при сіянні збіжжя [I] — фартух, що служить для сіяння [1] — фартух, що служить для сіяння зерна [14] — фартух, наповнений зерном; з нього беруть зерно й сіють [X]  Словник з творів Івана Франка
2. сівня — сівня́ іменник жіночого роду діал.  Орфографічний словник української мови
3. сівня — СІВНЯ́, і́, ж., діал. Те саме, що сіва́ 2. Уже зібралось все село, Хто з боронами, хто з сівня́ми, Жінки й дівчата з рискаля́ми (І. Франко); * Образно. Ти йдеш з сівнею й тихо сієш В чорні скиби й незарослі рани Нове сім'я, новії надії, І вдихаєш дух життя рум'яний (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах
4. сівня — -і, ж., діал. Те саме, що сіва 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови