сідуха
СІДУ́ХА, и, ж., діал. Торговка, перекупка.
Ломицький вглядів на тротуарі Дерибасовської [Дерибасівської] улиці сідух з квітками та букетиками. Він скочив з дрожки і купив гарненький букет для Марусі (Н.-Лев., VI, 1966, 74);
— Та хрін тепер найдешевший! — Мужик йому каже: — За копійку цілу в’язку Сідуха нав’яже! (Рудан., Тв., 1956, 115).
Словник української мови (СУМ-11)