сільчак

СІЛЬЧА́К, а́, ч., розм. Житель села.

Дід усміхнувся. — Себто ви, пане, про те прислів’я кажете, що у нас, у дурних сільчаків, живе: «У город — по гроші, у село — по розум»? (Морд., І, 1958, 53).

Значення в інших словниках

1. сільчак — сільча́к іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. сільчак — СІЛЬЧА́К, а́, ч., розм. Житель села. Дід усміхнувся. – Себто ви, пане, про те прислів'я кажете, що у нас, у дурних сільчаків, живе: “У город – по гроші, у село – по розум”? (Д. Мордовець).  Словник української мови у 20 томах
3. сільчак — -а, ч., розм. Житель села.  Великий тлумачний словник сучасної мови