1. Словник української мови в 11 томах

сільчак

СІЛЬЧА́К, а́, ч., розм. Житель села.

Дід усміхнувся. — Себто ви, пане, про те прислів’я кажете, що у нас, у дурних сільчаків, живе: «У город — по гроші, у село — по розум»? (Морд., І, 1958, 53).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сільчак — сільча́к іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. сільчак — СІЛЬЧА́К, а́, ч., розм. Житель села. Дід усміхнувся. – Себто ви, пане, про те прислів'я кажете, що у нас, у дурних сільчаків, живе: “У город – по гроші, у село – по розум”? (Д. Мордовець). Словник української мови у 20 томах
  3. сільчак — -а, ч., розм. Житель села. Великий тлумачний словник сучасної мови