сімейка

СІМЕ́ЙКА, и, ж.

1. Зменш.-пестл. до сім’я́ 1.

Буйно пишається жито у полі, Трудника [трудівника] серце радіє: Буде сімейці на рік цей доволі (Манж., Тв., 1955, 54);

// перев. ірон. Те саме, що сім’я>́ 1.

[Xрапко:] Ні, не везе таки мені на сімейку! Клопочусь за неї, турбуюся, роблю-заробляю, а що вийде з того? (Мирний, V, 1955, 122);

Попалася йому повість Нечуя-Левицького про Кайдашеву сім’ю; він поглинав сторінку за сторінкою, обурювався, сміявся і лаявся: «Ну й сімейка, ну й життя, хай йому лиха година!» (Сенч., Опов., 1959, 27).

2. Зменш.-пестл. до сім’я́ 3.

Мак поспіль вкрив городи коло кожнісінької хатки, снопчиками та жмутками ріс при дорозі; то забиравсь на дашок одною квіткою пишною, то цілою сімейкою (Вовчок, І, 1955, 323);

Синиці веселим табунцем йшли вершинами дерев. Старі синички вели кудись свою сімейку (Збан., Курил. о-ви, 1963, 138).

Значення в інших словниках

1. сімейка — сіме́йка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. сімейка — СІМЕ́ЙКА, и, ж. 1. Зменш. до сім'я́ 1. Буйно пишається жито у полі, Трудника [трудівника] серце радіє: Буде сімейці на рік цей доволі (І. Манжура); // перев. ірон. Те саме, що сім'я́ 1. [Храпко:] Ні, не везе таки мені на сімейку!...  Словник української мови у 20 томах
3. сімейка — -и, ж. 1》 Зменш.-пестл. до сім'я 1). || перев. ірон. Те саме, що сім'я 1). 2》 Зменш.-пестл. до сім'я 3).  Великий тлумачний словник сучасної мови