сім’яний
СІМ’ЯНИ́Й¹, а́, е́.
1. Прикм. до сі́м’я 1, 2.
Сім’яна оболонка;
// Вигот. із насіння конопель.
Вже і обідати у неї поспіло: борщик з живою рибкою.., каша пшоняна до олії, солона тараня з пшеничними галушечками та вареники з сім’яною макухою (Кв.-Осн., II, 1956, 54).
2. Прикм. до сі́м’я 3.
При перемішуванні ікри і сім’яної рідини з невеликою кількістю води відбувається запліднення (Зоол., 1957, 81).
СІМ’ЯНИ́Й², а́, е́, рідко. Те саме, що сіме́йний 1.
Сім’яні люди коло його ладком-ладком, кожному хотілося мати зятем такого талановитого чоловіка (Мирний, І, 1954, 156).
Словник української мови (СУМ-11)