сіпака

СІПА́КА, и, ч. і ж., заст., зневажл.

1. Доскіпливий, уїдливий начальник.

— Карпо чоловік гордий та жорстокий, з його буде добрий сіпака, може, його боятимуться хоч баби та молодиці,— говорила громада (Н.-Лев., II, 1956, 366).

2. Посіпака.

Довго ми дивились На те, як мучили, глумились Сіпаки панські над попом, Як він, не кажучи й словечка, Коривсь, хилився, мов овечка (Фр., X, 1954, 321);

По церквах — кадило й чад, А сіпаки вірні Б’ють і мучать села хирні (Зеров, Вибр., 1966, 453).

Значення в інших словниках

1. сіпака — сіпа́ка іменник чоловічого або жіночого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. сіпака — Причепа, варивода; (вірний) ПОСІПАКА, п! САТРАП  Словник синонімів Караванського
3. сіпака — СІПА́КА, и, ч. і ж., заст., зневажл. 1. Доскіпливий, уїдливий начальник. – Карпо чоловік гордий та жорстокий, з його буде добрий сіпака, може, його боятимуться хоч баби та молодиці, – говорила громада (І. Нечуй-Левицький). 2. Посіпака.  Словник української мови у 20 томах
4. сіпака — -и, ч. і ж., заст., зневажл. 1》 Доскіпливий, уїдливий начальник. 2》 Посіпака.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. сіпака — Сіпака, -ки м. Злой й придирчивый начальникъ, полицейскій, взяточникъ; вообще бранное прозвище всякаго администратора. Сіпаки попід віконню загадують на панщину. Дамон до лихого царя був вліз з остреним пробоєм зо сталі; на тім го сіпаки спіймали. Федьк. І. 89.  Словник української мови Грінченка