сіпака

сіпа́ка

-и, ч. і ж., заст., зневажл.

1》 Доскіпливий, уїдливий начальник.

2》 Посіпака.

Значення в інших словниках

1. сіпака — сіпа́ка іменник чоловічого або жіночого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. сіпака — Причепа, варивода; (вірний) ПОСІПАКА, п! САТРАП  Словник синонімів Караванського
3. сіпака — СІПА́КА, и, ч. і ж., заст., зневажл. 1. Доскіпливий, уїдливий начальник. – Карпо чоловік гордий та жорстокий, з його буде добрий сіпака, може, його боятимуться хоч баби та молодиці, – говорила громада (І. Нечуй-Левицький). 2. Посіпака.  Словник української мови у 20 томах
4. сіпака — СІПА́КА, и, ч. і ж., заст., зневажл. 1. Доскіпливий, уїдливий начальник. — Карпо чоловік гордий та жорстокий, з його буде добрий сіпака, може, його боятимуться хоч баби та молодиці,— говорила громада (Н.-Лев., II, 1956, 366). 2. Посіпака.  Словник української мови в 11 томах
5. сіпака — Сіпака, -ки м. Злой й придирчивый начальникъ, полицейскій, взяточникъ; вообще бранное прозвище всякаго администратора. Сіпаки попід віконню загадують на панщину. Дамон до лихого царя був вліз з остреним пробоєм зо сталі; на тім го сіпаки спіймали. Федьк. І. 89.  Словник української мови Грінченка