сірка

СІ́РКА, и, ж.

1. Хімічний елемент, легкозаймиста речовина блідо-жовтого кольору, яку застосовують у промисловості, сільському господарстві, військовій справі, медицині.

Шістнадцятий елемент [періодичної системи Д. І. Менделєєва] — сірка. Це ще активніший неметал, ніж фосфор (Хімія, 9, 1956, 10);

В льоху пахло важким духом селітри й сірки (Стар., Облога.., 1961, 79);

Холера лютувала по всій Росії.. Скрізь встановили карантин, з зараженої місцевості не приймали посилок, а листи обкурювали сіркою (Тулуб, В степу.., 1964, 299);

Входить [Бараболя] до майстерні і витирає сірник. Він спочатку чахкає, шипить, бризкає сіркою та смородом і, нарешті, займається (Стельмах, II, 1962, 60);

*У порівн. Я — мов сірка: Ти дмухнеш — і я вже запалився! (Крим., Вибр., 1965, 104);

На його душу, наче кам’яна гора, навернули чорні думки,— мов гарячою сіркою пекли його серце (Мирний, І, 1954, 357).

2. Жовта жирна речовина, яка утворюється на стінках вушного каналу.

Вушна сірка є видозмінений, більш багатий жиром продукт потових залоз (Як запоб. за-разн. хвор.., 1957, 13).

3. розм. Те саме, що жиропі́т.

— Треба тую сірку брать, що з вовни, та волам шиї парить, щоб погоїлись (Укр.. казки, 1951, 383);

Повітря важке, густо насичене духом овечої сірки (Гончар, Таврія, 1952, 151).

Значення в інших словниках

1. сірка — сі́рка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. сірка — -и, ж. 1》 Проста речовина хімічного елемента Сульфуру; найчастіше – лимонно-жовті кристали; використовують для виробництва сульфатної кислоти, гуми, у піротехніці, медицині, сільському господарстві, виноробстві та ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сірка — СІ́РКА, и, ж. 1. Хімічний елемент, легкозаймиста речовина блідо-жовтого кольору, яку застосовують у промисловості, сільському господарстві, військовій справі, медицині. Шістнадцятий елемент [періодичної системи Д. І. Менделєєва] – сірка.  Словник української мови у 20 томах
4. сірка — S, хіміч. елемент з атомним числом 16; тверда речовина, неметал; при кімнатній темп. стійкою алотропною формою є с. ромбічна — світло-жовті кристали густиною 2,07 г/см3; при нагріванні...  Універсальний словник-енциклопедія
5. сірка — не ви́курити і ла́даном (сі́ркою) кого. Ніяк не можна вигнати кого-небудь звідкись. — Та часом і свій брат, запорожець, як було вбереться в хату, то й ладаном не викуриш (Панас Мирний); // Ніяк не можна змусити поступитися чим-небудь.  Фразеологічний словник української мови
6. сірка — ЖИРОПІ́Т (речовина, що становить суміш виділень сальних і потових залоз вівці), СІ́РКА розм. Цілоденне мекання, духота, запах сірки, жиропоту, крові, карболки (О. Гончар); Треба тую сірку брать, що з вовни, та волам шиї парить, щоб погоїлись (казка).  Словник синонімів української мови
7. сірка — Сі́рка, -ки, -ці  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. сірка — Сірка, -ки ж. 1) ум. отъ сіра. Ном. № 14298. 2) Сѣрка къ ушахъ.  Словник української мови Грінченка