сіртук

СІРТУ́К, а́, ч., заст. Сюртук.

Зодягались, хто як міг; хто в сіртуку ходив, хто в свитині, а хто й добрий мав жупан або бекешу (Свидн., Люборацькі, 1955, 8).

Значення в інших словниках

1. сіртук — сірту́к іменник чоловічого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. сіртук — СІРТУ́К, а́, ч., заст. Сюртук. Зодягались, хто як міг; хто в сіртуку ходив, хто в свитині, а хто й добрий мав жупан або бекешу (А. Свидницький); Як же я в сіртуку буду коня напувати та пасти? (І. Нечуй-Левицький).  Словник української мови у 20 томах
3. сіртук — -а, ч., заст. Сюртук.  Великий тлумачний словник сучасної мови