сіруватий

СІРУВА́ТИЙ, а, е. З сірим відтінком, трохи сірий; сірявий.

Перо все швидше й швидше снує на сіруватому папері ланцюг нерівних літер (Кол., Терен., 1959, 309);

Розмашним кроком рушив він цілиною, підминаючи шпичасті будки, сіруватий полин і роздмуханий вітром білий димок ковилу (Тулуб, В степу.., 1964, 113).

Значення в інших словниках

1. сіруватий — сірува́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. сіруватий — див. сірий  Словник синонімів Вусика
3. сіруватий — СІРУВА́ТИЙ, а, е. З сірим відтінком, трохи сірий; сірявий. Перо все швидше й швидше снує на сіруватому папері ланцюг нерівних літер (П. Колесник); Розмашним кроком рушив він цілиною, підминаючи шпичасті будки, сіруватий полин і роздмуханий вітром білий димок ковилу (З. Тулуб).  Словник української мови у 20 томах
4. сіруватий — -а, -е. З сірим відтінком, трохи сірий; сірявий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. сіруватий — Сіруватий, -а, -е = сірявий.  Словник української мови Грінченка