1. Словник української мови в 11 томах

сіруватий

СІРУВА́ТИЙ, а, е. З сірим відтінком, трохи сірий; сірявий.

Перо все швидше й швидше снує на сіруватому папері ланцюг нерівних літер (Кол., Терен., 1959, 309);

Розмашним кроком рушив він цілиною, підминаючи шпичасті будки, сіруватий полин і роздмуханий вітром білий димок ковилу (Тулуб, В степу.., 1964, 113).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сіруватий — сірува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. сіруватий — див. сірий Словник синонімів Вусика
  3. сіруватий — СІРУВА́ТИЙ, а, е. З сірим відтінком, трохи сірий; сірявий. Перо все швидше й швидше снує на сіруватому папері ланцюг нерівних літер (П. Колесник); Розмашним кроком рушив він цілиною, підминаючи шпичасті будки, сіруватий полин і роздмуханий вітром білий димок ковилу (З. Тулуб). Словник української мови у 20 томах
  4. сіруватий — -а, -е. З сірим відтінком, трохи сірий; сірявий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. сіруватий — Сіруватий, -а, -е = сірявий. Словник української мови Грінченка