сіруватий
СІРУВА́ТИЙ, а, е.
З сірим відтінком, трохи сірий; сірявий.
Перо все швидше й швидше снує на сіруватому папері ланцюг нерівних літер (П. Колесник);
Розмашним кроком рушив він цілиною, підминаючи шпичасті будки, сіруватий полин і роздмуханий вітром білий димок ковилу (З. Тулуб).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сіруватий — сірува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
- сіруватий — див. сірий Словник синонімів Вусика
- сіруватий — -а, -е. З сірим відтінком, трохи сірий; сірявий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сіруватий — СІРУВА́ТИЙ, а, е. З сірим відтінком, трохи сірий; сірявий. Перо все швидше й швидше снує на сіруватому папері ланцюг нерівних літер (Кол., Терен. Словник української мови в 11 томах
- сіруватий — Сіруватий, -а, -е = сірявий. Словник української мови Грінченка