січ
СІЧ¹, і, ж. (з великої літери). Організація українського козацтва у XVI — XVIII ст.
Казав іноді Мирон, згадуючи давнє: — ..Ой, не так колись було в нас, у Січі, у нашому козацькому краї! (Мирний, І, 1949, 183);
Билиці-казки про Січ, козацтво, про боротьбу з панами за волю, яких він слухав,.. будили в дитячій голові химерні мрії, вояцький запал (Коцюб., І, 1955, 339);
В ті часи Січ постійного місця не мала, а пересувалася в залежності від обставин. В тисяча шістсот сорок сьомому році вона містилася на Микитиному Розі (Панч, Гомон. Україна, 1954, 223);
// Місце розташування цієї організації.
Січ нагадувала велике городище, обведене частоколом, а від річки до річки тягся ще й глибокий рів (Панч, Гомон. Україна, 1954, 224);
Бульба пробирався далі тісною вулицею, що була захаращена майстрами.. і людьми всіх націй, які наповнювали передмістя Січі, що скидалося на ярмарок (Довж., І, 1958, 228).
Запорі́зька (Запоро́зька) Січ:
а) організація українського козацтва, яка склалася в середині XVI ст. у пониззі Дніпра за порогами.
— Я луччу [кращу] кару знаю, Ось як богинь я укараю: Пошлю вас в Запорозьку Січ; Там ваших каверз не вважають, Жінок там на тютюн міняють (Котл., І, 1952, 243);
— Від козаків ми походимо. Як погромила Катерина Січ Запорозьку, одному з куренів було визначено оці місця під поселення.— Оленчук закурив, замислився (Гончар, II, 1959, 60);
б) місце розташування цієї організації.
Жовнір приніс вино в здоровому олив’яному жбанові, а потім подав срібні недорогі кубки і поставив на столі закуску на олив’яних тарілках. Ті олив’яні тарілки пригадували столи в монастирських трапезах або на Запорозькій Січі (Н.-Лев., VII, 1966, 230).
СІЧ², і, ж., іст. (з малої літери). Окремий городок, що входив до складу козацької організації в XVI — XVIII ст.
СІЧ³, і, ж. (з малої літери), рідко. Те саме, що сі́ча.
За містом січ кривава Аж до вечора тривала (Фр., XIII, 1954, 370);
— За Харків,— читали,— жорстока йде січ…— Указ — нагородження список — читали (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 209).
Словник української мови (СУМ-11)