таврований

ТАВРО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до таврува́ти.

І от зійшлись, тавровані і гнані Царем проклятим, партії сини, Що в Нерчинську вмирали на засланні, В Уржумі волочили кайдани… (Мал., Народження.., 1939, 6);

// тавро́вано, безос. присудк. сл.

Лиха доля чекала втікача: його оддавано в некрути, засилано на Сибір, катовано канчуками, тавровано, мов худобу (Коцюб., І, 1955, 335).

2. у знач. прикм. Який мав на собі тавро.

Таврований жовнірський кінь водив вухами, щулив їх за кожним рухом чужих йому людей (Ле, Наливайко, 1957, 300);

— За що ж вас мусили скарати? — спитав Сагайдачний строкату купку стратенців, де татари і вільновідпущені стояли всуміш з таврованими галерниками (Тулуб, Людолови, II, 1957, 146).

Значення в інших словниках

1. таврований — Клеймований, штампований.  Словник синонімів Полюги
2. таврований — тавро́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
3. таврований — ТАВРО́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до таврува́ти. Сто років мучених надій, і сподівань, і вір, і крові синів, що за любов тавровані, сто серць, як сто палахкотінь (Л. Костенко); // тавро́вано, безос. пред.  Словник української мови у 20 томах
4. таврований — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до таврувати. || тавровано, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. Який має на собі тавро.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. таврований — Тавро́ваний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. таврований — Таврований, -а, -е Мѣченый. Конст. у.  Словник української мови Грінченка