таган
ТАГА́Н, а́, ч.
1. Залізний обруч на трьох ніжках, на який ставлять казан, чавун і т. ін., готуючи їжу на багатті.
У здоровенних казанах варять на таганах.. кашу (П. Куліш, Вибр., 1969, 138);
Ото розклала я під вербами багаття, поставила таган (Н.-Лев., II, 1956, 13).
2. Триніжок, до якого підвішують казан над вогнищем.
Ось кухар напина тагани, повісив казан і.. нагнувся над чумацьким сніданням… (Коцюб., І, 1955, 179);
Збоку від неї, на сучку, гойдалася каска, як казанок на тагані (Ле, Мої листи, 1945, 69).
Словник української мови (СУМ-11)