тактовний

ТАКТО́ВНИЙ, а, е. Який володіє почуттям міри, такту ( див. такт²).

Він є тонкий, тактовний мужчина (Коб., III, 1956, 324);

Я оцінив його делікатність. Що не говори, людина тактовна, вміє сказати слово, доторкується до живої рани обережно (Збан., Малин. дзвін, 1958. 118);

// Який здійснюється з дотриманням такту ( див. такт²).

Павло Тичина — незрівнянний майстер умілого, розумного й тактовного використання елементів народної мови (Рильський, III, 1956, 404).

Значення в інших словниках

1. тактовний — тактовний – тактичний Очевидно, помилки у вживанні цих слів спричиняє міжмовна омонімія: російське тактичный відповідає українському тактовний, а українське тактичний – російському тактический.  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
2. тактовний — такто́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
3. тактовний — Коректний, ОБХІДЛИВИЙ; ім. ТАКТОВНІСТЬ, ТАКТ, культура поведінки.  Словник синонімів Караванського
4. тактовний — див. вихований  Словник синонімів Вусика
5. тактовний — Ґречний, див. приличний, солідний  Словник чужослів Павло Штепа
6. тактовний — ТАКТО́ВНИЙ, а, е. Який володіє почуттям міри, такту (див. такт²). Він є тонкий, тактовний мужчина (О. Кобилянська); Я ж не вважав тактовним виявляти яке-небудь здивування з цього приводу (М. Грушевський); Я оцінив його делікатність.  Словник української мови у 20 томах
7. тактовний — -а, -е. Який володіє почуттям міри, такту (див. такт II). || Який здійснюється з дотриманням такту (див. такт II).  Великий тлумачний словник сучасної мови
8. тактовний — такто́вний [від такт (2)] той, що володіє почуттям міри, вміє поводитися, дотримуючись відповідних норм.  Словник іншомовних слів Мельничука
9. тактовний — Такто́вний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)