тала
ТА́ЛА́, та́ли́, ж., рідко. Те саме, що верболі́з.
Ростуть над плесом вільхи І гнучка тала (Кост., І, 1967, 63);
*У порівн. Висока й гожа, мов тополя, Гнучка, як восени тала, Ти серед пишного роздолля До мене руки простягла (Щог., Поезії, 1958, 189).
Словник української мови (СУМ-11)