тамований
ТАМО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до тамува́ти.
Лишившись на сцені сама, весь тамований при людях біль вкладає Аза-Заньковецька в свій монолог (Минуле укр. театру, 1953, 116).
2. у знач. прикм. Стриманий, приглушений.
Словник української мови (СУМ-11)