тангенс

ТА́НГЕНС, а, ч., мат. Одна з тригонометричних функцій гострого кута, що дорівнює в прямокутному трикутникові відношенню катета, протилежного даному кутові, до катета, прилеглого до нього.

Відношення катета, протилежного кутові, до катета, прилеглого до нього, називається тангенсом кута (Геом., І, 1956, 130).

Значення в інших словниках

1. тангенс — та́нгенс іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. тангенс — [тангеинс] -нса, м. (на) -н'с'і  Орфоепічний словник української мови
3. тангенс — ТА́НГЕНС, а, ч., мат. Одна з тригонометричних функцій гострого кута, що дорівнює в прямокутному трикутникові відношенню катета, протилежного даному кутові, до катета, прилеглого до нього.  Словник української мови у 20 томах
4. тангенс — -а, ч., мат. Одна з тригонометричних функцій гострого кута, що дорівнює в прямокутному трикутникові відношенню катета, протилежного даному кутові, до катета, прилеглого до нього.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. тангенс — та́нгенс (від лат. tangens – дотичний) функція кута, позначається tg. Т. гострого кута прямокутного трикутника – відношення катета, протилежного до цього кута, і другого катета; дорівнює котангенсу другого гострого кута цього трикутника.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. тангенс — Одна з тригонометричних функцій; т. гострого кута прямокутного трикутника дорівнює відношенню протилеглого йому катета до прилеглого.  Універсальний словник-енциклопедія