тарабан
ТАРАБА́Н, а, ч., розм., рідко. Те саме, що бараба́н 1.
При нім [комісарі] гайдук ішов, щосили Торохтячи по тарабані (Фр., X, 1954, 339);
[Голоси (за вікном:)] Військо йде! стережіться! (Всі раптом заніміли. На хвилину чути здалека сурми й тарабани..) (Л. Укр., IV, 1954, 256).
Словник української мови (СУМ-11)