тарабанитися
ТАРАБА́НИТИСЯ, нюся, нишся, недок., розм. Іти, їхати далеко.
— Маємо доволі грошей в кишені, то таки зараз принаймні хоч наберім на обшиття та на гардини.., — сказала Мелася. — І то гаразд: щоб по двічі не тарабанитись до Києва, — обізвалась Текля Опанасівна (Н.-Лев., VIII, 1967, 270);
— Та чого тобі тарабанитися до тієї.. оселі аж на край села? — Кортить, Василино (Стельмах, І, 1962, 222);
// Їхати повільно, довго, з труднощами.
Словник української мови (СУМ-11)