тарабанитися
ТАРАБА́НИТИСЯ, нюся, нишся, недок., розм.
Іти, їхати далеко.
– Маємо доволі грошей в кишені, то таки зараз принаймні хоч наберім на обшиття та на гардини.., – сказала Мелася. – І то гаразд: щоб по двічі не тарабанитись до Києва, – обізвалась Текля Опанасівна (І. Нечуй-Левицький);
– Та чого тобі тарабанитися до тієї .. оселі аж на край села? – Кортить, Василино (М. Стельмах);
// Їхати повільно, довго, з труднощами.
Їдуть з посудом та поскладеними на возах наметами для бенкетів. А за ними тарабаняться на возах музики. Везуть столи, стільці (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)