таранька
ТАРА́НЬКА, и, ж., розм. Те саме, що тара́ня.
Івась порився у торбі, витяг чималий шматок хліба, невеличку тараньку і, зайшовши у тінь,.. почав тараню чистити (Мирний, IV, 1955, 20);
Стецюра послужливо простяг йому реберце тараньки (Дмит., Наречена, 1959, 188).
Словник української мови (СУМ-11)