татакати
ТАТА́КАТИ, аю, аєш, недок., розм. Утворювати розмірені, уривчасті звуки «та-та» під час дії, роботи, руху.
В землянці стало тихо.. Тільки надворі тупо татакав кулемет і десь у горах ухкала одинока гармата (Кучер, Голод, 1961, 121);
За стінами теплушки скаженіє вітер.. Татакають на стиках розхитані колеса (Збан., Сеспель,1961, 244).
Словник української мови (СУМ-11)