татусь
ТАТУ́СЬ, я, ч. Пестл. до та́то.
Вибравсь татусь, вибравсь рідний в далеку дорогу (Г.-Арт., Байки.., 1955, 173);
Синочок дивиться крізь тихий сум на мене: «Як ти змінивсь, татусь! Як схуд…» (Сос., II, 1958, 471).
Словник української мови (СУМ-11)