таємниче
ТАЄМНИ́ЧЕ, присл. Те саме, що таємни́чо.
Вона одним таємниче шептала щось, другим кивала головою або робила якісь знаки (Коцюб., І, 1955, 275);
Вдалині таємниче дзюркотіла річка (Грим., Незакінч. роман, 1962, 206);
Микула сів біля вогнища, схилив голову на руки і задивився на жар, ще таємниче, з легким тріском дотлівав на камінні (Скл., Святослав, 1959, 28).
Словник української мови (СУМ-11)