твердження
ТВЕ́РДЖЕННЯ, я, с. Думка, положення, вислів, що доказує, підтверджує що-небудь, лежить в основі чогось.
Твердження природознавства, що земля існувала до людства, є об’єктивна істина (Ленін, 18, 1971, 113);
[Семпроній:] Хоч ти собі чимало сам пошкодив, боронячи в розмові християн,.. але ти можеш оправдатись, — тільки скажи виразно: «я не християнин» і доведи се твердження на ділі (Л. Укр., II, 1951, 470);
Твердження, ніби суцільна письменність стоїть на заваді народній творчості, прийняти не можна (Рильський, IX, 1962, 196).
Словник української мови (СУМ-11)