теленькнути
ТЕЛЕ́НЬКНУТИ, ну, неш, док., розм.
1. Однокр. до теле́нькати 1.
В коридорі теленькнув дзвоник, і Михайло поспішив відчинити (М. Ол., Леся, 1960, 129);
Не встиг теленькнути дзвінок, як нам назустріч вийшли батько й два сини (Літ. Укр., 3.ІІІ 1970, 4).
2. Здригнутися, стиснутися від радості, страху тощо.
А там футбол [м’яч] десь за ворітьми на вигоні бехне, аж у хлопців серце теленькне (Головко, І, 1957, 191);
Коли його привезли на станцію, а потім, після огляду лікаря, віднесли на носилках у вагон, він одразу ж побачив тут вартового.. Серце боляче теленькнуло (Збан., Сеспель, 1961, 251).
Словник української мови (СУМ-11)