телець
ТЕЛЕ́ЦЬ¹, льця́, ч., заст. Теля, молодий бичок.
Чабани, Веніамінові внучата, Тельця отро́кам принесли, Щоб їм дозволено співати У сінях царських (Шевч., II, 1963, 406).
◊ Золоти́й теле́ць, книжн. — золото, гроші; влада золота, грошей.
ТЕЛЕ́ЦЬ², льця́, ч. Одне з дванадцяти сузір’їв зодіаку.
Словник української мови (СУМ-11)