температурити
ТЕМПЕРАТУ́РИТИ, рю, риш, недок., розм. Мати підвищену температуру тіла (про людину).
На станції Фастів Щорс зовсім зліг. Він температурив, кашляв (Скл., Легенд. начдив, 1957, 63);
Перед тим, як самому лягти, батько обходить свої чада,.. мацає малі голівки, чи не надто гарячі, чи не температурить котре (Гжицький, У світ.., 1960, 83);
// безос.
— Що з вами? — Не знаю, Шуро, щось так … розумієте… — Температурить? — Здається, температурить (Гончар, III, 1959, 195).
Словник української мови (СУМ-11)