1. Словник української мови в 11 томах

температурити

ТЕМПЕРАТУ́РИТИ, рю, риш, недок., розм. Мати підвищену температуру тіла (про людину).

На станції Фастів Щорс зовсім зліг. Він температурив, кашляв (Скл., Легенд. начдив, 1957, 63);

Перед тим, як самому лягти, батько обходить свої чада,.. мацає малі голівки, чи не надто гарячі, чи не температурить котре (Гжицький, У світ.., 1960, 83);

// безос.

— Що з вами? — Не знаю, Шуро, щось так … розумієте… — Температурить? — Здається, температурить (Гончар, III, 1959, 195).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. температурити — температу́рити дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. температурити — ТЕМПЕРАТУ́РИТИ, рю, риш, недок., розм. Мати підвищену температуру тіла (про людину). – Чи кликали так, аби кликати? – Та ні, серйозно застудився наш верховний, температурить... Проте на пневмонію не схоже, скоріше ангіна (О. Словник української мови у 20 томах
  3. температурити — -рю, -риш, недок., розм. Мати підвищену температуру тіла (про людину). || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови