температурити

ТЕМПЕРАТУ́РИТИ, рю, риш, недок., розм.

Мати підвищену температуру тіла (про людину).

– Чи кликали так, аби кликати? – Та ні, серйозно застудився наш верховний, температурить... Проте на пневмонію не схоже, скоріше ангіна (О. Гончар);

Коли дружина особливо температурила, він навіть куховарив, хоч знав наперед, що не догодить їй (Б. Антоненко-Давидович);

Перед тим, як самому лягти, батько обходить свої чада, .. мацає малі голівки, чи не надто гарячі, чи не температурить котре (В. Гжицький);

// безос.

– Що з вами? – Не знаю, Шуро, щось так... розумієте... – Температурить? – Здається, температурить (О. Гончар);

Генерал Шаблій спав, тяжко дихаючи, ледь постогнуючи уві сні, – видно, його температурило (П. Автомонов).