температура

ТЕМПЕРАТУ́РА, и, ж.

1. Ступінь нагріття чого-небудь; тепловий стан тіла, речовини.

Нічого нового він [лікар] мені не сказав: ванни ті ж самі, температури тієї ж самої (Л. Укр., V, 1951, 13);

Коли прийшов час зварювання, температура металу вже сягала майже двохсот градусів (Собко, Біле полум’я, 1952, 311);

Температура води 20° C;

// Ступінь прогрівання повітря в приміщенні або надворі.

Вчора привезли для мене з Неаполя керосинову грубку,.. і я, коли схочу, можу підняти температуру повітря в хаті до +16, 17° (Коцюб., III, 1956, 408);

Незнайомі гори зустріли їх різкою зміною температури (Гончар, III, 1959, 75);

// чого. Ступінь теплоти тіла, речовини, який зумовлює в них певний процес.

Температура розжарення металу.

Кімна́тна температу́ра див. кімна́тний.

∆ Абсолю́тна температу́ра див. абсолю́тний;

Крити́чна температу́ра див. крити́чний²;

Температу́ра пла́влення див. пла́влення;

Температу́ра тве́рднення див. тве́рднення.

2. Ступінь теплоти тіла людини, що характеризує стан її здоров’я.

Вона плакати почала. Зміряла їй температуру, а в неї 40,2° (Л. Укр., V, 1956, 304);

— Ну, що тут у вас? — підійшла Тоня. — До Марини: — Температури не міряли? — Наче нормальна, — сказала Марина (Головко, І, 1957, 466);

Щось мені погано, і, напевне, трохи підвищена температура (Донч., V, 1957, 340);

// розм. Підвищений ступінь теплоти тіла при захворюванні; жар.

Раз у раз я почував її руку на своєму чолі. Видно, в мене була температура (Сміл., Сашко, 1957, 25).