тенденційний
ТЕНДЕНЦІ́ЙНИЙ, а, е.
1. Який характеризується послідовним проведенням певних ідей; ідейно спрямований.
Радянська література тенденційна й цілеспрямована (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 45);
Наша поезія пристрасно тенденційна, їй притаманна висота політичного і громадянського мислення (Наука і культура.., 1972, 251);
// Який створює ідейно спрямовані твори.
Шевченко — поет наскрізь політичний, тенденційний, народний у найвищому й найкращому значенні цього слова (Вітч., 3, 1964, 119).
2. Упереджений, необ’єктивний.
Ставлення В. І. Леніна до народної творчості і використання її в політичній боротьбі відзначається глибоко творчим характером. Він.. виступає проти тенденційного її трактування (Нар. тв. та етн., 3, 1964, 86);
Закордонні літературознавці широко користуються методологією фальсифікації фактів, їх тенденційного добору й підтасовування (Рад. літ-во, 10, 1971, 61);
Тенденційний підхід до чого-небудь;
// Який має яскраво визначене спрямування.
Мені її [казку] розповідав малий сільський хлопчина без тенденційної мети (Л. Укр., І, 1951, 457).
Словник української мови (СУМ-11)