терзати
ТЕРЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех., книжн., рідко. Те саме, що му́чити.
Уляна кинулась до сина, впилася мученими очима у його, мов прохала. Господи! Зніми з його хоч половину його лиха і дай мені, — я його носитиму з радістю, — не муч тілько його, не терзай отак! (Мирний, І, 1954, 304);
Через короткий час знову потьмарені очі говорили про біль, що терзав її (Коп., Вибр., 1953, 386);
Був час, коли Клава боялася зустрічі з Тарасом, її терзали сумніви, мучило зневір’я, вона передбачала тяжку розмову, душевні страждання (Ткач, Плем’я.., 1961, 165).
◊ Терза́ти ду́шу (се́рце і т. ін.) — примушувати страждати, викликаючи важкі спогади, негативні емоції тощо.
Скрипка в руках Русака ридала, терзала душу, відкривала завісу в таємничий світ (Збан., Малин. дзвін, 1958, 189);
— Не муч, не терзай мого серця… Я люблю тебе, Прохоре (Шиян, Баланда, 1957, 178).
Словник української мови (СУМ-11)