терн

ТЕРН, у, ч., рідко. Те саме, що те́рен.

На вгороді калинонька, по дорозі терн, Любив же я дівчиноньку, люблю і тепер (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 455);

Ласощі все тілько їли [праведники], Сластьони, коржики, стовпці, Варенички пшеничні, білі..; кислиці, Козельці, терн, глід, полуниці (Котл., І, 1952, 149);

*У порівн. Як увійде [Олена] та поведе очицями, що як терн-ягідки, на пана сотника, то в нього язик стане мов повстяний (Кв.-Осн., II, 1956, 156).

Значення в інших словниках

1. терн — терн іменник чоловічого роду терен рідко  Орфографічний словник української мови
2. терн — ТЕРН, у, ч., рідко. Те саме, що те́рен. На вгороді калинонька, по дорозі терн, Любив же я дівчиноньку, люблю і тепер (з народної пісні); Ласощі все тілько їли [праведники], Сластьони, коржики, стовпці, Варенички пшеничні, білі..  Словник української мови у 20 томах
3. терн — -у, ч., рідко. Те саме, що терен.  Великий тлумачний словник сучасної мови