терн
ТЕРН, у, ч., рідко.
Те саме, що те́рен.
На вгороді калинонька, по дорозі терн, Любив же я дівчиноньку, люблю і тепер (з народної пісні);
Ласощі все тілько їли [праведники], Сластьони, коржики, стовпці, Варенички пшеничні, білі..; кислиці, Козельці, терн, глід, полуниці (І. Котляревський);
* У порівн. Як увійде [Олена] та поведе очицями, що як терн-ягідки, на пана сотника, то в нього язик стане мов повстяний (Г. Квітка-Основ'яненко).
◇ Доро́га (сте́жка) те́рном (ожи́ною, кропиво́ю і т. ін.) поросла́ (заросла́) див. доро́га;
(1) Доро́га те́рном та ожи́ною заросла́ (д) див. доро́га;
Порости́ траво́ю (те́рном, би́ллям і т. ін.) див. пороста́ти;
Шлях зарі́с те́рном (терна́ми) див. шлях;
Як го́лому в те́рну див. го́лий.
Словник української мови (СУМ-20)