терпкий
ТЕРПКИ́Й, а́, е́.
1. Який викликає відчуття стягування в роті (про смак деяких плодів, вин тощо).
— Ще грушки зелені. А поки зелені, то вони терпкі (Фр., IV, 1950, 330);
Справді, ти духом великий: від чорного хліба, соломи Та від терпкого вина хочеш навік одійти! (Зеров, Вибр., 1966, 345);
Кочубей заблищав очима, наче вкусив терпкої кислиці (Донч., III, 1956, 8);
Смак рослини [приворотня звичайного] іноді гіркуватий, а здебільшого терпкий, в’яжучий (Лікар. рослини.., 1958, 25);
// Який сильно діє на органи чуття; гострий (про запах, аромат і т. ін.).
Терпкий солодкуватий запах цвіту груші і яблунь приємно лоскотав у ніздрях (Кач., Вибр., 1947, 45);
Високе небо незнайомого півдня, терпкий аромат близького поля діють на бійців, мов якийсь чарівний трунок (Гончар, III, 1959, 31);
Терпкі осінні пахощі прослались полем (Горд., Сильніше смерті, 1946, 12);
// Який має гострий, їдкий запах.
Дорожнім відволоженим пилом, терпкими коноплями і дозрілими садами пахне ніч (Стельмах, II, 1962, 26);
Бійці виїжджали, і коні іржали (Стримано в стременах сталь дзвенить), А дим терпкий у полі, а в полі дим іржавий, І слина з кінських губ — немов ковильна нить (Бажан, І, 1946, 39);
Від нього тхнуло гаром доморобного тютюну і терпким чоловічим потом (Вільде, Сестри.., 1958, 8);
// Сповнений гострих, їдких пахощів.
Була це весна, вечір, каштани вподовж вулиці, зоряне небо й терпке повітря надморського півдня (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 352);
Знову лягла на землю терпка червнева ніч (Дмит., Обпалені.., 1962, 23);
// Пронизливий, дошкульний (про вітер, мороз, холод і т. ін.).
Довкола гули рідним шумовинням придеснянські бори, зривався на урвистих берегах терпкий вітер і туманіли од снігових завоїв биті шляхи (Кучер, Дорога.., 1958, 128);
Було тепло і пахло юною весною, коли забуваються люті замети, зла віхола і терпкий холод минулої зими (Досв., Вибр., 1959, 333).
∆ Терпка́ вода́ — вода, у якій розчинено багато вапна.
2. перен. Який завдає болю, гіркоти; грубий, ущипливий, дошкульний (про слова, мову тощо).
Ти добра жінка, слів терпких нема у тебе для таких, що «впали низько» (Л. Укр., І, 1951, 284);
Деришкур, завзятий штукатур, умів кинуть терпке слово (Горд., II, 1959,. 297);
Григорій Косинка ніби напився з потоку Стефаника суворої, гіркої і терпкої правди життя, і відкрилося йому, як треба цінити слово (Літ. Укр., 1.ІІІ 1963, 2);
// Крутий, нелагідний (про людину, людський характер).
В розмові була [Наталка] бистра й дотепна, часами трохи терпка, ущиплива, навіть подразнююча (Коб., III, 1956, 160);
// Різкий, уїдливий (про тон, голос і т. ін.).
— То се твій батько бунтує тухольців против мене і против князя? — спитав він нараз терпким, різким тоном (Фр., VI, 1951, 24);
— От не знає комсомол про такий вітер у твоїй голові, — докірливо відповіла мати терпким голосом (Досв., Вибр., 1959, 242);
// Сповнений гіркоти, страждання.
Терпка усмішка.
3. перен. Який не дає насолоди, втіхи; важкий.
Наталя виросла й зросла В житті гіркому і терпкому (Рильський, Поеми, 1957, 156);
Ставав день коло дня рядком, кожен день був.. терпкий та пожежний (Ю. Янов., І, 1958, 51);
До суміші терпких почуттів несподівано впала краплина чогось схожого на вдоволення (Шовк., Людина.., 1962, 304);
// Гострий, сильний (про біль, жаль і т. ін.).
Терпкий біль сіпнув за серце, й тоді з пальчика [Ольги] пішла червона кров (Кач., II, 1958, 21);
Великого гніву Катря на нього не мала. Було, що й кляла в мислі.., потім одходила і вже себе кляла, а на Юхима — нічого, окрім терпкого жалю в серці (Головко, II, 1957, 204);
// Щемливий, бентежний, з долею гіркоти (про радість, насолоду і т. ін.).
Вона черпала сили в тій покорі, знаходила в ній терпку насолоду, високу поезію (Коцюб., І, 1955, 331);
Якийсь дивний спокій пройняв його всього, і в грудях повно терпкої радості (Головко, II, 1957, 299);
На серці вже з’явилося терпке, схоже на чекання першого удару грози, почуття розставання (Собко, Нам спокій.., 1959, 5);
// Гіркий, пекучий (про сльози).
В житті горю… Життя люблю — І лоскіт сміху, й терпкі сльози (Еллан, І, 1958, 49).
Словник української мови (СУМ-11)