терпкий
ТЕРПКИ́Й, а́, е́.
1. Який викликає відчуття стягування в роті (про смак деяких плодів, вин тощо).
– Ще грушки зелені. А поки зелені, то вони терпкі (І. Франко);
Справді, ти духом великий: від чорного хліба, соломи Та від терпкого вина хочеш навік одійти! (М. Зеров);
Кочубей заблищав очима, наче вкусив терпкої кислиці (О. Донченко);
// Який сильно діє на органи чуття; гострий (про запах, аромат і т. ін.).
Терпкий солодкуватий запах цвіту груші і яблунь приємно лоскотав у ніздрях (Я. Качура);
Високе небо незнайомого півдня, терпкий аромат близького поля діють на бійців, мов якийсь чарівний трунок (О. Гончар);
Терпкі осінні пахощі прослались полем (К. Гордієнко);
// Який має гострий, їдкий запах.
Дорожнім відволоженим пилом, терпкими коноплями і дозрілими садами пахне ніч (М. Стельмах);
Бійці виїжджали, і коні іржали (Стримано в стременах сталь дзвенить), А дим терпкий у полі, а в полі дим іржавий, І слина з кінських губ – немов ковильна нить (М. Бажан);
Від нього тхнуло гаром доморобного тютюну і терпким чоловічим потом (Ірина Вільде);
// Сповнений гострих, їдких пахощів.
Була це весна, вечір, каштани вподовж вулиці, зоряне небо й терпке повітря надморського півдня (Ю. Смолич);
Знову лягла на землю терпка червнева ніч (Л. Дмитерко);
// Пронизливий, дошкульний (про вітер, мороз, холод і т. ін.).
Довкола гули рідним шумовинням придеснянські бори, зривався на урвистих берегах терпкий вітер і туманіли од снігових завоїв биті шляхи (В. Кучер);
Було тепло і пахло юною весною, коли забуваються люті замети, зла віхола і терпкий холод минулої зими (Олесь Досвітній).
2. перен. Який завдає болю, гіркоти; грубий, ущипливий, дошкульний (про слова, мову тощо).
Ти добра жінка, слів терпких нема у тебе для таких, що “впали низько” (Леся Українка);
Деришкур, завзятий штукатур, умів кинуть терпке слово (К. Гордієнко);
Григорій Косинка ніби напився з потоку Стефаника суворої, гіркої і терпкої правди життя, і відкрилося йому, як треба цінити слово (з газ.);
// Крутий, нелагідний (про людину, людський характер).
В розмові була [Наталка] бистра й дотепна, часами трохи терпка, ущиплива, навіть подразнююча (О. Кобилянська);
// Різкий, уїдливий (про тон, голос і т. ін.).
– То се твій батько бунтує тухольців против мене і против князя? – спитав він нараз терпким, різким тоном (І. Франко);
– От не знає комсомол про такий вітер у твоїй голові, – докірливо відповіла мати терпким голосом (Олесь Досвітній);
// Сповнений гіркоти, страждання.
Терпка усмішка.
3. перен. Який не дає насолоди, втіхи; важкий.
Наталя виросла й зросла В житті гіркому і терпкому (М. Рильський);
Ставав день коло дня рядком, кожен день був .. терпкий та пожежний (Ю. Яновський);
До суміші терпких почуттів несподівано впала краплина чогось схожого на вдоволення (Ю. Шовкопляс);
// Гострий, сильний (про біль, жаль і т. ін.).
Терпкий біль сіпнув за серце, й тоді з пальчика [Ольги] пішла червона кров (Я. Качура);
Великого гніву Катря на нього не мала. Було, що й кляла в мислі.., потім одходила і вже себе кляла, а на Юхима – нічого, окрім терпкого жалю в серці (А. Головко);
// Щемливий, бентежний, з долею гіркоти (про радість, насолоду і т. ін.).
Вона черпала сили в тій покорі, знаходила в ній терпку насолоду, високу поезію (М. Коцюбинський);
Якийсь дивний спокій пройняв його всього, і в грудях повно терпкої радості (А. Головко);
На серці вже з'явилося терпке, схоже на чекання першого удару грози, почуття розставання (В. Собко);
// Гіркий, пекучий (про сльози).
В житті горю... Життя люблю – І лоскіт сміху, й терпкі сльози (В. Еллан-Блакитний).
Словник української мови (СУМ-20)