терпужок
ТЕРПУЖО́К, жка́, ч. Зменш.-пестл. до терпу́г.
Сидить [син].. під трактористською будкою, терпужком по якійсь залізячці чиркає (Вол., Озеро.., 1959, 61);
Він жваво скреготів терпужком, обпилюючи затиснуту в лещатах шестірню (Рад. Укр., 5.IV 1959, 3).
Словник української мови (СУМ-11)