тетеріти
ТЕТЕРІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок., розм. Раптово бентежитися, ніяковіти, розгублюватися.
Вороги на мить тетеріють. Вони стоять розгублені, з роззявленими ротами (Коз., Гарячі руки, 1960, 214);
Вона [хмара] прийшла з півночі і так зненацька, що Андрійко з Оксанкою тетеріють. Якщо піде дощ, їм зовсім нема де сховатись (Бабляк, Літопис.., 1961, 90).
Словник української мови (СУМ-11)